Про це варто поговорити…

Кожного року до обласної психоневрологічної лікарні добровільно звертається приблизно п’ять тисяч осіб, які відчувають, що з ними щось не так. Психіатри пропонують медикаментозне лікування, яке приносить полегшення, але не усуває причини… Спостереження вказують, що принаймні половині з цих пацієнтів краще було би звернутися до психотерапевтів. Найбільшою проблемою психотерапії в Івано-Франківську є те, що ми погано уявляємо собі, що ж це таке і як воно може допомогти людині, котра не є очевидним божевільним. Ознак, за якими звичайна людина може визначити потребу у співпраці з психотерапевтами, є досить багато. Передовсім вони стосуються неясного психічного стану. Скажімо, хтось завжди почував себе добре, аж раптом з’явилася якась тривога, причини якої важко зрозуміти. Або несподівано для себе почав чогось уникати. Щось змінилося, і це відчувається. Подібний неспокій дуже часто виявляється у тілесних відчуттях. Якісь неясні соматичні зміни, коли почуваєш себе або погано, або просто не так, і це турбує. А лікарі не можуть вказати визначеного розладу. Спеціаліст відправляє до іншого спеціаліста. Жоден не знаходить конкретної патології, а самопочуття все одно погане. Незрозуміло, де – і сон, і серце, і втома, і секс. Інша категорія – це люди, котрі почувають виразне невдоволення собою і своїм життям. Вони відчувають або так звану «ваду долі» (коли повторюються якісь неприємні речі), або власну фатальну незреалізованість – я такий, що мені нічого не вдається, я схильний до чогось, хоч загалом я нормальний, я міг би значно більше, але чомусь не виходить. І взагалі – чому все не так. Власне у таких випадках є всі підстави звернутися до психотерапевта. Психотерапія вчить любити (в тому числі себе) і віддаватися світові. І це тривала й чесна робота над самим собою. Вона не може помогти тим, хто чомусь не хоче змінюватися. Необхідно також усвідомити, що психотерапія – це не одноразовий чудодійний сеанс магії, який все розчарує чи зачарує. Вона потребує взаємних зусиль. Івано-франківські психотерапевти практикують усі головні методики. У нас є і раціональна психотерапія, і динамічна, є дитяча і доросла, індивідуальна і групова. Раціональна, вона ж індивідуальна – це передовсім психоаналіз, проговорення асоціацій. Динамічна психотерапія визнає, що, крім розуму, є ще непрямі впливи – рух, танець, малюнок, контакт. Плюсом групової терапії є те, що члени групи перебувають у комунікації не тільки з терапевтом, але й з іншими членами групи. У групах психодрами учасники інсценізують свої погані переживання. Гештальттерапія доводить негативний симптом до нестерпності. Системна сімейна терапія намагається розірвати ланцюг взаємного непорозуміння… Кожен метод є добрим і помічним по-своєму. Важливо лише не змішувати їх, тримаючись чогось одного. Незважаючи на те, що у нас вже можна знайти терапевта, який пасуватиме, сама галузь перебуває у початковому стані. Пов’язано це з проблемою спеціальної освіти і юридичного статусу психотерапевтів в Україні. Для того, щоби отримати право на терапевтичну практику, потрібно пройти складну схему. Закінчити медичний інститут, інтернатуру по психіатрії і спеціалізацію з психотерапії у Львові, Харкові або Києві. Аж тоді можна отримати ліцензію Міністерства охорони здоров’я. Хоча вся ця освіта нічого насправді не дає. Тому наші психотерапевти змушені навчатися у школах, які є міжнародними проектами. Але навіть тоді вони змушені називати себе психологічними консультантами. Вартість такого системного консультування не є більшою, ніж інтенсивне перебування у лікарні чи навіть серйозне пиття, яке чомусь вважається найпридатнішим українцеві психотерапевтом. Психоаналітичний годинний сеанс коштує у Франківську від 50 до 100 гривень. Сеанси відбуваються 2-3 рази на тиждень впродовж кількох місяців. Групова терапія втричі дешевша, а заняття відбуваються раз у тиждень. Про можливість консультанта можна довідатися з оголошень на парканах, хоча найнадійнішим способом є рекомендація з уст в уста. Той, хто сам пережив полегшення, є найкращим пропагандистом і лікаря, і методу, і принципового звертання до психотерапевтів. Судячи з того, як ми живемо один з одним, що діється у кожній окремо взятій голові, місцева психотерапія невдовзі мала би перестати бути якоюсь екзотикою, перетворившись у звичне явище, якого не треба ні боятися, ні соромитися. Зрештою, серед тих франківців, які роками потерпають навіть від тілесних розладів, які живуть між поліклінікою і фармакологічними препаратами, принаймні третина ніколи ні від чого не вилікується, якщо не буде усунена психічна першопричина.

x ипотека молодая семья ульяновск, кредиты на разных условиях.